Чому з приходом незалежності в Україну зайшов олігархат та що чекає на українську економіку далі




На початку 90-х в Україні, яка щойно відділилась від Москви, будували літаки, кораблі, ракети, автомобілі, електроніку, найрізноманітніше обладнання, виробляли мільйони тон хлібу м'яса і молока. Більшості українців здавалося, що як тільки ми перестанемо годувати Москву – дефіцит як явище закінчиться назавжди. Медові ріки і кисільні береги – ось реальність, яка повинна була настати з дня на день.

Це третій випуск з циклу "Незалежність. Як це було", в якому йтиметься про те, як Україна намагалась порвати з совковою економікою і побудувати ринкову. У попередніх випусках – мова йшла ]]>про українську політику]]> та про ]]>обороноздатність]]>.

Про те, з чого усе починалось, як ніхто знає перший президент України Леонід Кравчук.

Те що були прорахунки в управлінні державою, тут нема навіть запитань, тому що це вперше робилося в Україні. Україна не була незалежною державою, вона була частиною Радянського Союзу,
– заявив Леонід Кравчук.

Початок незалежності і ]]>супротив Росії]]>

Сьогодні нікого не здивуєш тим, що німецькі автомобілі збирають з китайських запчастин, а американські телефони і взагалі виробляються у Китаї. Чому ж це стало проблемою для України? Для розвитку економіки необхідна міжнародна торгівля. Після падіння залізної завіси в Україну потоком хлинули іноземні товари, а що могла запропонувати світу наша держава? Було необхідно налагоджувати партнерські стосунки з західними країнами, а це, як власне і зараз, вимагало реформ.

Часто можна почути порівняння з Польщею, мовляв швидкі реформи і шокова терапія створили там передумови для подальшого зростання. Та перший президент країни вважає, що все не так однозначно. 

"Коли Радянського Союзу не стало, то порвалися зв’язки, зокрема і фінансові, а нові ми так швидко не могли збудувати (зв’язки між Україною та іншими країнами, нові відносини, – 24 канал). Ми залишилися зі складною економікою, що призвело до серйозної кризи та інфляції", – заявив Леонід Кравчук.

Він згадав розмову з президентом СРСР Єльциним, який говорив що Росія не має грошей.

Всі гроші тоді друкувалися в Москві, Київ їх не друкував. Ми одержували певну суму грошей для обороту всередині країни, а коли держава як єдина (мається на увазі Радянський Союз, – 24 канал) перестала існувати, то що нам робити з грішми? Єльцин сказав, ну а що ви пропонуєте? Я запропонував встановити перехідний рубль, але він не погодився,
– сказав перший президент України.

Кравчук наголосив, що в Москві розуміли, що тоді частина національного доходу перейде до республіки. "І ми тоді буди вимушені друкувати купони", – додав він.

Леонід Кравчук
Леонід Кравчук

Приватизація, націоналізація та поява олігархату

Реформи робити було необхідно і найперше – почати приватизацію. Проте ефективно і швидко провести роздержавлення ми виявились не готовими.

Давайте повернемося до 1994 року, обрання нового президента Кучми. У нього, як директора воєнного заводу, варіанти дій: компрадорська буржуазія, іноземна буржуазія, конкурентна економіка, олігархат. З точки зору тодішньої еліти, одиниці якої усвідомлювали три перших варіанта, олігархат був майже безальтернативним варіантом. Ми отримали радянську модель, яка могла на короткій дистанцій перестрибнути тільки в олігархат,
– пояснив нардеп II– V скликань, співавтор Конституції України Роман Безсмертний.

Роман Безсмертний
Роман Безсмертний

Неготові ми були не тільки психологічно. Цьому є і цілком прагматичне пояснення. Процес роздержавлення затягнеться на довгі роки, фактично, він триває і досі.

Контроль над державними підприємствами дає можливість приватизувати прибутки і націоналізувати збитки, тому що це далі залишається державне підприємство, і ми це далі спостерігаємо. Між іншим, хочу застерегти нову владу: я це вже бачу і при ній,
– наголосив економіст, міністр економічного розвитку і торгівлі (2014) Павло Шеремета. 

павло шеремета
Павло Шеремета

Приватизація розпочалась у 1992 році, а основний її етап прийшовся на період президентства Леоніда Кучми. Передати державні підприємства, які були власністю усього народу, в руки ефективних власників – громадян – які повинні були стати акціонерами сотень тисяч підприємств – ось яка мета декларувалась тоді. Проте принцип: "Спільне – значить нічіє" показав себе тут з найгіршого боку.

Саме в цей момент народяться олігархи. Ті, хто були хитрішими і більш цинічними за інших, масово за безцінь скуповували акції українців. Таким чином декілька сотень людей отримали шматки державної власності на сотні мільйонів і навіть мільярди доларів, усі інші залишились з носом. А що найгірше – ринок так і не запрацював, натомість – ми отримали олігархів-монополістів у цілих галузях економіки.

Грубо кажучи, младоолігархи частину заводів порізали на металобрухт, виручені кошти вклали в політику і вплив на неї. І тепер вже отримували дотації з державного бюджету на галузі, які самі по собі приносили їм надприбутки.

Іншим джерелом збагачення у особливо крупних розмірах завжди в Україні був – та і поки що залишається – транзит російського газу. У 90-х очільницю корпорації "Єдині енергетичні системи України" Юлію Тимошенко називають газовою королевою. У 2000-х – це місце з відомою компанією "РосУкрЕнерго" посяде Дмитро Фірташ. По суті ці приватні компанії були посередниками між Росією і споживачами в Україні. Працюючи тільки на папері, вони клали мільйони собі до кишені. Іноді навіть за газ не розраховувались. І Росія ці схеми усіляко підтримувала.

фірташ і тимошенко
Дмитро Фірташ та Юлія Тимошенко

]]>Впровадження гривні]]>

Одним з ключових етапів становлення української незалежності стане впровадження української національної валюти гривні. Напевно багато хто звертав увагу: на старих монетах і купюрах рік карбування зазначений 1992, але в обіг вони були введені лише у 1996. Олег Рибачук був одним з очільників Національного банку у 90-х. 

Першу партію гривні завозили з Канади, і це була майже детективна історія. Проте вже незабаром стало очевидним, карбувати валюту краще вдома. Хоч і не без складнощів, в Україні побудували один з найсучасніших на той час банкнонтно-монетних дворів. Крім того Україна перша серед пострадянських країни запровадила власну банківську електронну платіжну систему. Грошова реформа була готова, але перш ніж стати однією з найуспішніших в Україні – треба було переконати людей, що все буде чесно.

За словам Рибачука, в умовах страшенної секретності Україна домовилася з Канадою про вироблення національної валюти на їх банкнотно-монетному дворі. Це була перша країна, яка визнала незалежність України. Колишній очільник Національного банку пояснив, що гривні друкувалися та накопичувалися в Канаді. А вже десь в 90-х, коли готувалася грошова реформа, то валюту вирішили перевезти в Україну танкерами.

Олег Рибачук
Олег Рибачук

Рибачук стверджував, що це була величезна спецоперація. Про яку знав Леонід Кучма, служба безпеки та зовнішня розвідка. Танкер йшов з Канади через Мальту, а в цей момент багато людей трималися за серце, бо танкер віз великий запас гривні, на який не вистачало навіть сховищ.

Я добре пам'ятаю, коли мене послали, як представника Національного банку, в Москву на зустріч центральних банків. Тоді Герасемов, а це їх легендарний банкір, запитав про рубльову зону, а я підняв руку й сказав: "А ви можете пояснити чому рубль? Чому рубльова зона? Може нам свій долар ввести?". І там всі ці узбеки та таджики мовчали, бо це ж Україна одна таке може,
– пригадав Рибачук.

"Тоді дуже розпсіхувався голова центрального банку, але не зміг мені пояснити "чому". Я тоді сказав: "Україна не вважає, що вона має бути в рубльовій зоні. Якщо ми в рубльовій зоні, у нас немає незалежності. Я представник національного банку, скажіть, як ми можемо бути незалежні? У нас має бути своя грошова одиниця", – розповів Олег Рибачук.

Сільське господарство

Ще один сектор, реформу в якому розпочали в 90-х і не завершили до цього часу – сільське господарство. Земля здавна є болючим питанням для українців. Питання зняття мораторію на продаж землі з того часу піднімали щороку. І цього, 2019 року, теж. Новий президент обіцяє остаточно його скасувати. Популісти продовжують лякати українців крупними холдингами або іноземцям, які скуплять усю землю. Проте боятись треба не цього.

Вже наприкінці 90-х Україна вбудувалась в світову економіку і зайняла там своє місце. Увесь світ купує наш метал, зерно, соняшникову олію. З однієї сторони це допомагає залучати гроші з-за кордону. Але є і мінуси – наша сировинна економіка досі є дуже вразливою перед світовими кризами.

Інтеграція України у світову економіку тривала з моменту відновлення незалежності і до 2013 року. Це відбувалось з перемінним успіхом, але стабільно. Останньою спробою зупинити цей процес стала відмова Януковича підписати договір про асоціацію з ЄС. "Таможений союз" – російська інтеграційна альтернатива – для українського суспільства виявилась неприйнятною. А подальші події увійдуть в історію під назвою "Революція гідності". Янукович і його уряд втечуть з країни, залишивши за собою порожню казну.

Економіка після втечі Януковича та сьогодення

Одна з головних проблем, з якими зіштовхнулась нова влада після втечі Януковича – це корупція. Ті, хто розкрадали народне майно у 90-х, і прийшли до влади у 2000-х, дивились на державний бюджет, як на власний гаманець. Єдине питання, яке перед ними стояло – як придумати нову схему, як брудні гроші перевести на власний рахунок. Через корупційні схеми так звана cім'я Януковича вкрала з бюджету близько 10 мільярдів доларів.

"Ми відразу, в перший повний робочий день, створили робочу групу, яка зайнялася підготовкою нового закону про державні закупівлі. Я відразу долучив до цієї групи також спеціалістів зі Світового Банку, Європейського банку реконструкції розвитку і Transparency International. І попросив їх слідкувати за відсутністю корупційної складової в цьому законі і за тим, щоб він був європейської найвищої світової якості", – розповів економіст, міністр економічного розвитку і торгівлі (2014) Павло Шеремета.

Десь приблизно за два-три тижні вони мені сказали, що редакція готова. Очевидно, що я працював з групою також, але я чекав оцінки саме цих спеціалістів. І коли вони сказали, що закон чистий, ми тоді запропонували його на Кабмін, Кабінет Міністрів пізніше запропонував його на парламент. І він важко, з другого читання, з більшістю в один голос, був прийнятий. І між іншим, це була одна з попередніх умов для отримання позики МВФ, так що це були дотичні речі. З цією групою ми пізніше створили вже робочу групу департаменту, який перейменувався в ProZorro,
– переповів Шеремета.

Втративши приблизно 20% промисловості через Російську агресію і 15% Валового продукту за два подальші роки, економіка України вижила тільки завдяки цим не популярним діям. Бюджет воюючої країни не міг витягнути на собі усі соціальні навантаження.  Вже з 2016 економіка України поступово починає зростати, а у 2018 вийшла на рівень 2010 року. Хоча результати могли бути значно вищі. Корумпована бюрократія пручалась будь-яким змінам. І це бачили і ми тут, всередині України, і далеко за її межами – бачив весь світ.

Бюрократія настільки сильно пручалась, що деякі департаменти міністерств доводилось ліквідовувати і перезапускати по-новому. Проте щодня на столи міністрів і досі лягає величезний стос безглуздих паперів, які треба підписувати. В одній з таких куп паперу був, наприклад, і закон про вищу освіту, прийняття якого усім миром добивались приблизно 5 років.

Перехід не електронний документообіг–  або як зараз модно казати – діджиталізація – може не просто знищити зайву бюрократію, це може завдати нищівного удару по корупції. Володимир Зеленський далеко не перший президент, який це обіцяє зробити. І це справді необхідно. Корумпована, паперова бюрократія вже дуже скоро стала на службу новій політичній верхівці у якої ні бажання, ні мотивації з нею боротися не було. А порядні люди, що дорожать своїм ім'ям післямайданний уряд дуже скоро лишали.

Ось такий довгий шлях пройшла за 28 років Незалежна Україна від планової радянської економіки до початку економічної інтеграції з Євросоюзом. Ми йдемо не простим еволюційним шляхом, і попереду нас чекає ще багато змін і випробувань, до прикладу, світова економічна криза, яку прогнозують вже наступного року. І це далеко не останнє випробування, яке нас чекає. Проте і його ми витримаємо адже не даремно ми пройшли такий складний шлях.

Наступні два випуски "Незележність. Як це було" будуть про нашу гуманітарну політику та про виклики, які чекали Україну на міжнародній арені. 



]]>+Відео]]>

Рубрика: